Загальне
Назви три книжки, якими ми обмінювалися.
Квіти для Елджернона, Самотність в мережі, Хочу з'їсти твою підшлункову.
Третю я тобі ще якось віддам! Може. А от "Самотність в мережі" вже десь певно забута в тебе вдома аахаха. Відколи ти мав її прочитати, пройшло вже стільки часу, що ти став зовсім іншою людиною, і я вважаю, що її вже не варто тобі читати! Та й плюс, тепер я читаю знаааааачно брудніші книжки)
Яка країна починається на "Я" і закінчується на "онія"?
Це Японія! Ахахаххаха так, це питання тут тільки щоб почати говорити про Японію, і ні для чого більше хахха. Але я обіцяю, що наступні питання змусять тебе добряче порозмислити. Я дуже сподіваюся, що ти не будеш мухлювати і будеш проходити все чесно!
Отже, до чого тут власне Японія? Бо це країна, куди ти завжди планував поїхати. Точніше не планував, а мріяв поїхати. Тому це запитання тут більше, як нагадування, що тобі треба скоренько працювати над тим, аби туди потрапити. Ми всі прекрасно розуміємо, що це не відбувається у режимі "захотів - поїхав". Хоча деякі мої подруги вірять, що так і відбувається аххах. Але тим не менше, я б дуже хотіла, аби ти зміг здійснити цю свою мрію. Життя дуже швидко змінюється і дуже швидко закінчується, і тобі це знати, як нікому іншому. Тому я тут для того, аби нагадати, що найкращий час для подорожі, це той, коли ти нарешті сідаєш і почнеш її планувати)) Тому сідай і починай планувати собі цей подарунок. Сподіваюся, що ти заплануєш цю подорож якнайскоріше (хоча б протягом трьох років аххахах)!
І ще апдейт: подарункова карта була для цього, але я рада, що ти так скоро запланував собі поїздку в Амстер - це буде круто!
Яка історія лежить за прізвиськами, які ми дали одне одному?
Капітан Люциус і панна Сойка, 24 травня 2019 року. Насправді тут мав бути скрін, але виникли проблеми з додатками, тому він прилетить поштою))
Коли ми почали спілкуватися, нам було так весело, що ми навіть толком і не познайомилися. Тільки потім я вирішила спитати, як тебе звуть. Здається, тебе тоді бісило твоє ім'я, тому ти назвався Люциусом - але те ім'я прив'язалося до тебе назавжди в моїй голові. А тепер і ти його часто використовуєш. І мене дуже бісить, коли тебе так називають інші люди, ніби це щось, що було тільки моїм, а потім так почали говорити майже всі. І я почала називати тебе Валіком, коли говорила при інших людях.
Але мені подобалося, коли я рефлекторно називала тебе Люц, і люди питали "хто такий люц?". І мені здавалося, що ми ближчі, ніж всі інші, бо ніби маємо свій secret code або secret language. Тому, напевно, я це сприймала так серйозно.
І тому мені подобалось, коли ти називав мене Сойкою. Більше ніхто так не робив і не робитиме)
Коли в Тетяни день народження?
14 грудня. Одного року ти привітав мене правильно, а всі інші роки спізнювався на місяць! Але зате в той рік я отримала подарунок двічі хахаха
Досі пам'ятаю які ті нутелли були величезні!
Дивися, не переплутай мій дн ще й наступного року!
Як називалося озеро на якому ми їли мівіну?
Наварія. Пам'ятаю, тоді ти зустрічався з Вікою, і тебе дуже бісило те, що ви ходили в якісь місця, де треба було вишукано вдягатися, або багато тратитись, по типу ресторанів і Вінниці)) Принаймні, ти щось таке казав.
Тому ми поїхали в Наварію біля Львова до озера і їли мівіну в чашці. Це було в травні 21 року. Було холодно, і не було трави, але я досі пам'ятаю, яка тоді була смачнюча та мівіна!
Ну і фотку тут я додаю кращу, ніж ти скинув мені в амазоні ахахах
Як називався подарунок, який ми придбали в Полуничці Олегу Децику на день народження?
Рот Саші Грей. Боже, було дуже крінжово заходити в той магазин аххахах
Я ще думала, що продавщиця косо на нас дивиться, але їй, напевно, було байдуже аххаха
Ми дуже довго вибирали тих стрьомних ляльок, але я рада, що ми ні одну не взяли. Я впевнена, що і рот вже припадає десь пилюкою ні разу не юзаний. Сподіваюся!
На самому дні народження було теж крінжовенько, зважаючи, що це все були мої колишні однокласники з паралелі, а в школі я взагалі їх або а) не знала, або б) вважала конченими, як і вони мене ахаха
Але єдиним плюсом було те, що ми хоч могли говорити одне з одним)
Коли і на яке кіно ми ходили разом?
Макото Синкай, Дитя погоди, 3 листопада 2019 року.
Я спершу не знала, як важливо тобі було, щоб я прийшла на той фільм. Я пам'ятаю, як розіграла тебе і сказала, що не зможу прийти, і ти просто написав, що шкода. Але пізніше розказав, як сильно я розіграла тебе цими словами, або, точніше, як сильно ти сумнівався, що я взагалі прийду.
Якщо чесно , я теж сумнівалася, що прийду туди, бо було якось дивно мати хлопця і йти в кіно з іншим. Але я чомусь дуже хотіла піти, я знала, що ти дуже чекав цей фільм, і я хотіла бути поруч, коли ти його дивитимешся. І дивно, але фільм мені дійсно сподобався, і пізніше я по-черзі дивилася абсолютно всі аніме, назви яких ти мені писав. Навіть не читаючи опис, я знала, що мені сподобається те саме, що і тобі)
Де відбулася наша перша зустріч? Опиши її.
Тут мала бути фотка, але вона теж іде на пошту))) Зате підказки не буде аахах
Пам'ятаю, як кріпово мені тоді було йти в софт, типу взагалі лєвий офіс, ще й ІТ, до якого я ні сном ні духом не належала. Ще й перший раз побачитися з якимось лєвим тіпом хахаха. Тому я запросила Марту, і вже так дивно не було. Але ми класно провели час, я виграла в настільний футбол і більярд, або не виграла, я не пам'ятаю хахахах. Але хочу в це вірити. І тоді я зрозуміла, що ти не маньяк-серійник, а просто веселий чувак. Мені так сподобалось разом проводити час, що я хотіла швидше побачитися знову)
Чиє спілкування закрутилося в міні-роман після одного з твоїх днів народження?
Олег і Марта. Мені здається, Марту тоді ніхто не розумів, чому вона крутила йому голову взагалі. Як так вийшло, що вона один день хоче бути з ним, а в інший день - не хоче. Але так працює психологія людини. Коли все стається само собою, не нав'язливо, ти пливеш за течією. Але наступного дня Олег, і всі ми, почали очікувати чогось від неї. Почали очікувати взаємної симпатії, так ніби вона була зобов'язана полюбити його. Тим більше, він ж їй подобався ще кілька днів назад.
Але очікування часто дуже тиснуть, і людина схильна опиратися цим очікуванням. Чим більше Олег хотів бути з нею - тим більше вона не хотіла. І це цілком зрозуміло...
І сюди дуже личить пісня labyrinth від ТС. Особливо ці слова:
You know how much I hate that everybody just expects me to bounce back
Just like that
Що найбільше мені подобалося в Іспанії, де ти жив?
Пальми з кокосами!
І так, я знаю, що там не було кокосів, але я хочу вірити, що були. Шкода, що я так і не встигла туди попасти, але в моїй голові тепер це місце залишається теплим секретним островом, де між пальмами вішають гамаки, а всі люди їдять батончики баунті. Так, я передивилася реклами!
Але я так буду думати про кожне місце, де ростуть пальми. Хоча в Іспанію я не попала, але сподіваюся попасти ще в Дублін на день святого Патріка. Я думала приїхати ще цього року, але так скоро не вийде, тому поживи там ще до наступного року мінімум, будь ласка аххаах
Чи існує в тебе сестра на думку Тетяни? Розкажи про неї.
Існує! Це дівчина з табору, яку я тобі фоткала 2023 року. Тут має бути її фотка хахах, але в принципі, щоб згадати, як вона виглядала, тобі достатньо глянути в дзеркало хєхє.
За час спілкування з тобою я передивилася багато аніме, але одне залишилося моїм улюбленим. Як воно називається?
Я хочу з'їсти твою підшлункову.
В мене досі лежать дві частини у Львові вдома, і я все ще надіюся, що моя мама їх прочитає хахаха. (Вона колись казала, що хотіла (десь я таке вже чула))
Але мені дуже подобалася історія хлопця, який був постійно сумний і самотній, і зустрів дівчину, яка була суперсонечком. Вона змінила його життя, познайомила з іншими друзями, підняла його самооцінку, допомогла розвинути почуття гумору, відкрила в ньому зовсім іншу людину. Як шкода, що вкінці вона померла.
Я дивилася його тричі, але досі не розумію, чому вона хоче з'їсти саме його підшлункову. Було б логічніше назвати фільм "Я хочу віддати тобі свою підшлункову, щоб ти з'їла" аххаха
Яку страву я готувала на твоїй кухні?
Рис із креветками у вершковому соусі.
Тоді ще був Роман, який приготував гриби і піцу на безглютеновому тісті, це було дуже смачно. Ми тоді дуже класно посиділи, хоч я готувала таку страву вперше, і не впевнена, що вийшло смачно, але це був класний челендж. З того часу я готую її і для себе деколи.
Яку гру на бажання ми грали, коли їздили в Карпати з Вікою, Софією і Васьою?
Це була гра "Градус". Її привезла з собою Софія, і я маю ще то відео, де Вася лупить її по сраці! На фотці я виконую якесь бажання, якого вже не пам'ятаю, але точно пам'ятаю, що це було дууууже весело.
А ще тоді Вася весь час розказував про хламідії, і це напевно те, що я запам'ятала найбільше ахахах
З якого року твоя фотографія висить в підвалі церкви?
Від 2019 року. До речі, цей чувак на фото біля тебе недавно одружився. Пам'ятаю його з табору, він там дуже багато сміявся і постійно плакав, коли сміявся. Це було дуже дивно, і ніхто не очікував, що він колись найде собі дівчину ахахха. Ну, це тут ні до чого, просто згадала. Але він тепер щасливий, і я рада за нього.
І цю фотку я пізніше повісила в церкві. Вона зараз або дуже жовта, або її вже зняли, але твоя причетність до організації була беззаперечна. Я рада, що ти тоді пішов з нами. Це було 1 червня 2019 року. Я не пам'ятаю дітей, які тоді були в лікарні, але пам'ятаю, як тяжко тоді було ходити до них. Я тому і перестала це робити, в один момент ти радий дарувати дітям тепло, а в інший розумієш, що нічого більше ти і не можеш для них зробити. Я не хотіла більше сумувати через них, це вимагало дуже багато внутрішньої енергії, і часто після зустрічі ти почувався, наче розряджена батарейка. І хоч це був єдиний раз, коли ти там був - твій вклад був дійсно великий для тих дітей, хоч так може і не здаватися. Є діти, яких я досі звідти пам'ятаю, які зіграли якусь роль у формуванні моєї свідомості, тому я впевнена, що так само є діти, які досі пам'ятають тебе.
Чому це питання в категорії подорожі? Бо це теж типу подорож. Просто недалеко))
Яким був фінальний рахунок нашої гри на батіг в Амстердамі?
10:3
Маєш знайти відео і подивитися, бо я десь втратила ті фото і відео, але я досі пам'ятаю, як мене боліла срака (і спина!!!). Але тоді було весело, ще якось Роман з нами був, його ми теж відлупасили ахахах. А рахунок був власне за різні міні-конкурси, які ми собі придумували. Наприклад скласти пінгвіна з орігамі або намалювати якийсь портрет. В більшості вроді ти вигравав, але я потім подвоювала ставку і придумувала шось, що ти не знав або що не вгадував))
Яке аніме-серіал ми дивилися в тебе вдома?
Я обшукала весь інтернет, шукала кілька днів, але так блін і не знайшла!!!
Там була дівчинка, колишня військова, яка втратила руку, отримала механічну заміну і починає жити мирне життя. Якщо ти згадаєш назву, напиши мені благаююю аххаха
Чат джіпіті напевно вже зненавидів мене, бо я три дні в нього випитувала ті назви і кожну гуглила, яку він мені давав, але так і не знайшла.
Пам'ятаю, як ми сиділи в тебе на дивані в вітальні, і дивилися його, в мене тоді виникало мільйон питань - у мене завжди мільйон питань)
Що зображене на светрі, який я у тебе забрала?
Там вовк) Фотку замазюкану прикріпляю в листі ахахах
Хотіла написати, що я його в тебе позичила, але ти казав, що можу не віддавати, тому фактично - я його забрала хахах.
Якщо не пам'ятаєш, за яких обставин це було - то ми сиділи в тебе з Олегом і Орестом, здається. І я розхляпала вино хахах. Фотка з дня, коли я її забрала)
Я дружила, напевно, майже зі всіма твоїми друзями-хлопцями. З ким із них я досі добре спілкуюся?
З Романом. Всі решта десь розчинились. Це, звісно, ти не міг знати, але це було питання на припущення. Пам'ятаю, був час, коли ти жив з Олегом, я подружилася з ним тоді теж. Навіть досить добре. Він міг просто подзвонити мені потриндіти, і ми деколи говорили навіть всю ніч і до ранку. Він був гарним другом для тебе - він постійно тебе хвалив і "рекламував", завжди говорив про тебе тільки добре і діяв у твоїх інтересах. Не знаю, що змінилося з часом, напевно, я просто усвідомила в якийсь момент, що він не тільки жартує, коли жартує. Його жарти часто ображали, він говорив без поваги і зачіпав за живе. З ним було неприємно спілкуватися, коли розумів, що його жарти насправді - образи. Мені зайняло надто багато часу, щоб це усвідомити. Але після нього я почала звертати на це увагу значно скоріше і більше не дозволяю так із собою розмовляти.
До речі, в якийсь момент я зрозуміла, що і Саша так говорить. Йому цікаві тільки його проблеми, але він ніколи не розпитає по-справжньому за твої. І він часто ображає своїми жартами. Я досі з ним дружу, але наше спілкування стало дуже обмежене.
Ще ти спілкувався з Орестом в той час - я дружила з ним, тим більше, що я вчилася з ним раніше. Навіть на дн до нього приходила. Але я ще зі школи пам'ятала його занудним і, якоюсь мірою, жорстоким. Пізніше і ти перестав з ним спілкуватися через ці характеристики, бо нарешті їх побачив теж через певні обставини у вашому житті.
Ще був Вася, з яким ти жив і дружив. А може і не жив. Але точно дружив. Я теж подружилася з ним в той час. Він був дуже веселим і цікавим, навіть попри його ментальні проблеми. Здається, він їх пережив, і я рада за нього, хоча він образив мою Тейлор Свіфт аххаха. Але ми перестали спілкуватися ще до того, як перестали ви. Та й в принципі ми не дуже спілкувалися.
Напевно, тому ми так довго і дружимо з тобою. Ти ніколи не ображаєш співрозмовника. Твої компліменти щирі і не мають іншого підтексту. Ти вмієш слухати, і це рідкість. Тобі цікаві проблеми твого співрозмовника. Ти вабиш людей своєю простотою)
А ще якийсь час ти жив з Романом. Мені здається, ви якось дуже швидко розбіглись і зараз взагалі не спілкуєтеся. Але я спілкуюся час від часу. Він виявився дуже добрим. В нього своєрідний стиль спілкування, він ніколи не нав'язується, і швидко завершує розмову, не затягує і ніколи не обманює, що йому треба йти, бо хтось його покликав ааха. Просто каже папа, ще спишемось, і це дуже просто. Найчастіше ми просто перекидаємося кількома словами, але він приємний у спілкуванні, і мені здається, було б класно, якби ви його відновили)
Які вершини ми підкорили або біля яких пройшлися так і не піднявшись?
Великий Верх, Парашка, Ключ.
Давай згадаємо кожну з них) Великий Верх - то є Захар Беркут. Був час, коли ми з дівчатами їздили на кожну точку, про яку писали дипломну роботу. Захар Беркут - то була точка Віки. На цьому скріні з відео на пошті ми говоримо "Бджілка", нас Вася заставив аххаха. Треба знову пофарбуватися в рудий, класний був колір волосся)
Гора Ключ - це гора, на яку ми піднімалися з Софією і Віталіком, коли ви з Вікою зустрічалися, але з нами не пішли. І чесно, це було розумне рішення, бо на вершині були гори і ніфіга не було видно ахахах. Зато тепер ми можемо розповідати про це історії! Ну, а гора Парашка це окрема історія.
Минулого року я все ж піднялася на неї, і, знаєш, тоді в березні ми б нізащо не дійшли до вершини, навіть якби знайшли правильну дорогу! Вершина просто дуже дуже дуже дуже дуже дуже дуже дуже дуже далеко.Тому я певною мірою рада, що ми помилилися (не через мою вину!!!).
Я пам'ятаю, як нам важко було йти, снігу було по пояс, а нахил погорба був певно градусів 45. А ми ще й були в кросівках. Але також я пам'ятаю, як тоді всі хотіли повернутися назад і піти вниз тією ж дорогою, і тільки ти тоді хотів піднятися вище до лінії електропередач, як пропонувала я. Я це добре запам'ятала) Ми тоді таки піднялися, і спускатися було дуже дуже весело, бо ми їхали на дупі величенький відрізок хахаха. А потім з'їли величезні чебуреки з м'ясом.
Були часи, коли я писала вірші, і написала один для тебе, чи пам'ятаєш, як він називався? Я пізніше навіть картинку для нього в 3дшці створила.
Хлопчик зі світлом. Ми ще читали його на заправці біля Львова, і він дуже мені подобається. Картинка якраз зображає ті "дикі квіти".
Морок, безодня і зла порожнеча,
Світ захопила війна, ворожнеча
Поглинула всіх, багатьох зламала,
У свої лапи нещадно спіймала,
І зуби щепила, ніхто не втече,
Несправедливість всім диха в плече,
І подих її так сильно пече...
А десь живе малий хлопчик на світі,
І в серці його ростуть дикі квіти,
І скільки б його цей світ не мучив, у нього
Таке серце велике, як нема ні в кого.
Він скучив за часом, коли не болить
Від ударів долі, та скільки б не била,
Він далі мовчить і мріє про волю.
Він не змінить цей світ, ніхто не зможе,
Земля завжди буде чорна, а небо вороже,
І світло тільки в душі не згасне,
Він стане вільним, бо бачить прекрасне.
І мимовільним порухом крил
Залишить позаду весь осад і пил,
І зраду.
В той час, як життя одягало усіх
У клітки, в його душі лунав сміх,
Решітки не бачить з-за свого ореолу.
Він боїться, минуле вернеться по колу -
Жорстокість світу сягне вище хмар,
Але якщо й так, він візьме у руки своє серце-ліхтар,
Відкладе тривогу
І засвітить усім дорогу...
Що означає назва цього квізу?
Питання з підвохом, бо Lux то не японська, а латинська, само собою))
Отже, питання насправді легке, адже Lux означає "світло", і від нього походить ім'я Lucifer, яке можна розкласти на lux- світло, і fer - від ferre- носити - ака "Світлоносець". Ака диявол! По факту виходить, що Люциус недалеко втекло від диявола)
Але не забуваємо, що диявол був найсвітлішим ангелом Бога, а ще тут у квізі буде запитання про вірш, із ним теж можна пов'язати це знання)
Трошки задушнила)))
Як називався стадіон, де ми займалися бігом?
Динамо. Це був стадіон (ну і напевно він там ще досі є), біля Горіхового гаю, де ми якраз говорили про виїзд. Я пам'ятаю, що я тоді дуже була вже налаштована на виїзд, і якраз хотіла розізнати, як ти до цього ставишся. Але ти тоді вроді так негативненько сказав, що не плануєш виїжджати, і я така, ну окееей хахах
З іншого боку, добре, що ти тоді так сказав, бо інакше може і тебе намахали би на 7 кусків))
Але пробіжка була файна, тільки я тоді дуже задихалася, і взагалі було тєжко, бо неправильно бігала. Зараз я вже пішла в зал і готуюся в травні до марафону на 5 км. Ну як готуюся ахха. Просто бігаю в залі + вправи, і я сподіваюся, що в лютому я так і ходитиму ще туди аазза.
Є в мене одна подруга, яка зустрічалася з трьома моїми друзями. Хто це?
Дуже легке питання, але все ж. Віка зустрічалася з Сашою відносно довгий час, тоді вони розійшлись і на мій дн знов зійшлись, тоді ще якась фігня була, і от Олег почав з нею зустрічатися. (Вона досі стверджує, що це неправда!) Пройшло два тижні, і з нею почав зустрічатися ти. Була би комічна ситуація, але мене дуже тоді схарив момент, що ти не повірив мені, коли я казала, що Віка з Сашою ще мають якісь стосунки між собою (недзадовго до того). Мені тоді скоріше повірив Децик, а тоді я знайшла скріни з повідомлень, які це підтвердили. Але мене тоді дуже бісило те, що ти думав, що я збрехала.
Яка спільна міні-поїздка мені зайшла найбільше?
Це було озеро біля Львова. Я так і не знаю, як воно називалося, але я пам'ятаю, що там був дуже гарний період, коли надходили сутінки, і там літало дуже багато кажанів. А ще я пам'ятаю, що гарно світилося небо зі сторони міста, прямо було видно, що місто саме там. Там було холоднувато, але тим не менше, мені дуже подобалося лежати спиною на тій дерев'яній кладці і дивитися на небо, бо звідти було дуже чітко видно зірки. Ну і говорити тоді теж було дуже кайфово, звісно) Ми завжди багато говорили на різні теми, і мені дуже подобалося, що ти смієш слухати і розпитувати, так би мовити - активний слухач. Це так по-модному тепер називається. Але то насправді не єдине місце, де ми так робили. Ми часто залишалися ще на кілька хвилин на качелях, коли гуляли ввечері, або коли ти проводив мене додому. Мені страшно подобалося там лежати і триндіти. Але мені точно треба навчитися тепліше вдягатися хахахах